«Минуле болем стукає у наші серця»

Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати ці трагічні події. Пам`ять про ті часи вкарбувалась у свідомість українців назавжди, вона болем проймає серця людей, є насправді невмирущою і передаватиметься з покоління в покоління.
Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам′ять назавжди залишається з нами. Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Адже, не знаючи минулого, ми не можемо обрати правильний шлях у майбутньому. Тож доводиться відкривати та щоразу заглядати в ті жахливі сторінки такого ще недалекого минулого.
Голодомор 1932-1933 років забрав життя мільйонів українців. І досі Мати-Україна тужить, плаче за своїми невинно убієнними, винищеними дітьми.
24 листопада 2017року у Нижньолукавицькій СЗОШ І – ІІ ст. учитель української мови та літератури Кецик О.Б. провела виховну годину-реквієм «Минуле болем стукає у наші серця», метою якої було вшанувати пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Учні зачитували історичні факти про ці жахливі часи, декламували вірші, виконували пісні. А наостанок школярі прикріпили до карти України незабудки пам'яті та запалили свічку, щоб вшанувати всіх невинно убитих голодом.
Ми повинні пам’ятати одну з найтрагічніших сторінок нашої історії, адже саме нам належить далі нести ці знання крізь віки, аби не загубитися на такій великій планеті Земля, щоб змогли протистояти нищенню нашої нації, історії та культури.